Про Вознесіння Христове: «а куди поділось тіло?».

Але в той же час це свято – одне з основних. Це – кінець земного перебування Ісуса Христа. Воно чи не єдине свято з тих, що відзначають миті земного життя Господа, що описане не лише в Євангелії (Лк.24:50-51) але і в Діяннях св. апостолів (Дії.1:9-11). Про Вознесіння і пов’язані з ним заповіді та дії Ісусові написано і сказано багато розумних речей. Тому ми просто підсумуємо три основні сторони, виміри:

1) Чудо Божого самоприниження і нерозлучності Пресвятої Трійці.

Він вознісся на небо і сів поруч з Отцем. Але Він насправді ніколи не відділявся від Отця. Це – найбільша Таїна Християнства. Син Божий, Логос, вічно перебував у спілкуванні Божім, у Предвічній раді і задумі Святої Трійці. І в той же час Він зійшов в глибини пекла і страждання, став повністю і до кінця Людиною. Це – Халкидонський догмат, основа нашої віри, що досі важка для розуміння і породжує багато питань. Ми досі можемо його описати лише апофатично, тобто через вислови «не»: Господь став людиною, не перестаючи бути Богом, Він прийняв людську природу без усякого винятку, окрім гріха, не удавано, не напоказ, не «понарошку». Це не була видимість чи ілюзія. Але це твердження є досі найбільшим скандалом для всіх філософів і богословів, і воно збурило гнів як древніх греків, так і древніх євреїв. Адже як може Пречистий і Досконалий Бог стати нечистою і недосконалою людиною? Як незмінний може стати чимось мінливим?

Але ми віримо: Він прийняв вид раба, тобто нас, щоб нас визволити від рабства – і пройшов шлях приниження аж до смерті на хресті.

2) А куди поділось Тіло?
Це – непросте питання, і не лише в криміналістиці.
Адже Ісус вознісся з Тілом. А тіло – штука матеріальна, має розміри, підлягає розпаду і зміні. А Небо – як вірили древні – сфера нематеріальна, де немає зміни і мінливості. Сфера духовності, де навіть немає простору і часу, а лише досконала вічність.
І це досі породжує великі суперечки. Не тільки абсурдні «Гагарін в космос літав, Бога не видів», в дусі «де Тіло в космосі?». Але і складніші, богословські: що змінилось?

Людська природа отримала повну участь в Божественному житті і вічному блаженстві. Людське тіло було освячене і перемінене. Ісус зробив це – Він подолав межу між людиною і Богом, зробив неможливе і немислиме. Але і досі дехто може розмірковувати про особливе фізичне місце, де перебуває Бог. Фізика допомагає цим роздумам. Сучасні відкриття теоретичної фізики і квантової теорії поля стверджують, що наш Всесвіт може бути не 3-вимірним, а 4- і навіть 5-вимірним.

Це ще важче уявити, ніж Боголюдську природу Христа. Уявіть, як бачить світ уявна мурашка, що сприймає світ лише двовимірно – в неї є тільки ширина і довжина, а з висотою не склалося. Як сидьно зміниться світ, якщо додати ще один вимір? Втім, це можете почитати – про чотиривимірні фігуриі т.д. Головне – після цього Християнське віровчення не виглядає нелогічним чи нерозумним, скоріше, навпаки – воно ніби передчуває неймовірну складність Всесвіту.

3) Остання заповідь – проповідь і свідчення.
«І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане.
Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання.
І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього,
і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.
А ви свідки того...
ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі.»

Перед Вознесінням Ісус остаточно відкриває учням розум розуміти Писання і дає останні заповіді:

«Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте!
Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде».

Так би мовити, сказано вичерпно і повністю. Але що важливо підкреслити – проповідь – це не пропаганда, не індоктринація. Проповідь – справжня проповідь – випливає із Свідчення: «а ви ж свідки цього». Без Свідчення, без власного видіння, без цього Боговидіння і Богосвідчення, неможлива справжня проповідь.

4) Він залишається з нами: «і пошлю Силу» - і повернеться у славі. .

Так говорить Письмо:
«Він їм відказав: То не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй.
Та ви приймете силу, як Дух Святий злине на вас, і Моїми ви свідками будете...»

А коли Він вознісся, і учні не могли відвести очей від Неба, «два мужі у білій одежі ось стали при них,
та й сказали: Галілейські мужі, чого стоїте й задивляєтесь на небо?
Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!»

Власне, аж до кінця IV сь святкування Вознесіння і П’ятидесятниці не розділялося. П’ятидесятниця охоплювала весь час 50-и днів після Пасхи, і була особливим періодом радості. Але вже в IV ст. воно простежується всюди. Сучасний вид Богослужіння Вознесіння набуло в ХІІІ ст.

Це й не дивно: Вознесіння дійсно пов’язане з Зішестям Святого Духа. Ісус вознісся і одразу ж дає обітницю – пошлю Духа Мого і будете свідками.

На Богослужінні повторюється багаторазово думка:
«Боже, що вознісся на Небо і сів по правиці Отця,
що наше тлінне єство обожив і освятив,
але не покинув нас і залишайся завжди з нами!».

І ми до цього приєднуємося та вітаємо всіх із святом, що на Літургії святкується ще до 29 травня.